1 листопада 1944 року відійшов до вічності Митрополит Андрей – предстоятель і духовний провідник Української греко-католицької церкви та українського народу. 

Постать Митрополита Андрея і його духовну спадщину неможливо переоцінити. Саме під його проводом Українська Греко-Католицька Церква пройшла лихоліття двох світових воєн, його авторитет беріг її спільноту серед різних режимів та непростих історичних обставин. Відхід до вічності Митрополита став переламним моментом – після його смерті розпочалася дорога випробувань і підпілля Церкви, арешти і репресії її вірних. Проте передсмертні слова архипастиря: «Я виджу відродження нашої Церкви. Вона буде гарніша, величавіша від давньої та буде обіймати цілий наш народ» стали пророчим запевненням, що кріпило дітей Церкви і врешті призвело до її відродження.

Похорон Митрополита відбувся 5 листопада 1944 року велелюдною процесією вулицями Львова. Її проведення дозволила львівська більшовицька влада, остерігаючись масових заворушень. Після походу тіло Митрополита було покладено в крипті Архикатедрального Собору святого Юра, де спочиває і дотепер.

Архівні кадри та світлини із похорону Митрополита Андрея висвітлені у фільмі «Світильник істини» Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих» УГКЦ:

Відвідати гріб Праведного Митрополита Андрея, вшанувати пам’ять та помолитися за його прославу Архикатедральний Собор святого Юра (м. Львів, пл. св. Юра, 5) запрошує щоденно. У крипті, де спочивають великі сподвижники УГКЦ, можна скласти моління і засвідчити подяку за вислухані прохання і благодаті, уділені за молитовним посередництвом Праведного Митрополита. Ці свідчення стануть доповненням до беатифікаційного процесу і наблизять офіційне проголошення святим великого батька і сподвижника Церкви.

Джерело: Духовна велич Львова