Як приємно нам дізнатись, що навіть тоді, коли нас ніхто не буде любити, – Бог нас любить.

Звичайно, любить, і тоді ми маємо сміливість наближатися до Нього, як до Особи, що нас любить. Пропадає страх перед судом. Правда, він весь суд віддав Синові своєму.

«Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя» (Ів.5.22-24;).

Любов Божа проявилася в тому, що дав Сина свого на смерть жертовну за весь світ. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним.

Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.

Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, – той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого» (Ів.3.16-18;).

Ісус – наш спаситель і визволитель. Алилуя.

І, як сказав один католицький проповідник з Америки, Бог відносно нас має свій план, але проблема в тому, щоб ми не зруйнували його гріхом.

«Ніхто інший не зможе пройти твою дорогу. Тільки ти сам. І не втомлюйся в дорозі… Земля не може втомити того, хто йде. Втомлюють злість, зневіра, відчай і самотність» (Міхай Волонтір)

Самотність. Яка може бути самотність, коли є Бог, який нас любить? Цим контактом з Богом великі подвижники і самітники жили самотньо ціле життя, віддалені від суєти світу.

Але, що не кажіть, хочеться мати такий живий контакт і діалог з Богом, як із живою людиною. Щоб ми могли почути живе слово розради і потіхи від нього, як від живого Батька. Може, ми не вміємо слухати? Або потрібно знайти якусь іншу форму спілкування? Хто нам підкаже?..

Можливо, треба після молитви закрити уста і відкрити серце у мовчанні….

Ми знаємо, що Він нас чує, – це стовідсоткова правда. А як Він буде говорити до нас? Це стовідсоткова таємниця. Боже, промов до наших сердець, щоб ми з переповненого серця могли промовляти до інших.

Твій голос глушить світ і всі принади його. Може, у Пресвятій Евхаристії твій голос звучатиме голосніше?

Навчи нас правильно спілкуватись з Тобою, щоб ми не були самотні. Щоб ми могли відчути передсмак неба вже тут, на землі.

Амінь.

Вл. Степан Меньок, екзарх Донецький, УГКЦ