Протягом 3 чудових днів наповнених Божою присутністю, з 8 по 10 березня, 25 катехитів Донецького екзархату УГКЦ мали реколекції в затишному місці неподалік м.Кам’янське. Духовні науки були присвячені темі «Чи ти пережив досвід загубленої овечки?» під духовним супроводом отця-реколектанта Христофора Кушпіта (ЧСВВ) та владики Максима (Рябухи).

Цей час був наповнений розважаннями над Божим Словом, духовними роздумами, тишею і відпочинком. Перебуваючи на реколекціях катехити мали змогу молитися разом на Божественних Літургіях, молитися вервицю за мир і перемогу України над ворогом та в інших особистих намірах. Під час спільних зустрічей учасники обмінювалися досвідом свого катехитичного служіння, ділилися інтерактивними методами, які використовують на катехитичних заняттях, обговорювали актуальні питання і виклики, на які шукали відповіді.

Духовні науки від отця Христофора допомагали кожному відчути себе Господнім і любленим Богом. В часі, коли кожний з нас може переживати складні моменти в своєму житті і губитися у вирії швидкоплинного життя, не бачити чітко орієнтири і мати ризик загубити сенси, навіть, тоді ми можемо бути впевненими, що Господь відшукає кожну «овечку» і «візьме на плечі Свої з радістю» (Лк.15:3-7).

Особливим часом в цих реколекціях була зустріч з владикою Максимом. Він подякував кожному катехиту за його служіння, бо кожний почув голос Бога  і сказав: «Боже, я з тобою.» І саме ця зустріч з Богом змінила життя кожного з нас. І з цих пір, катехит не ділиться чужими думками, він ділиться сенсами свого життя.

«Бути людиною в сьогодняшньому світі означає бути особою в повному сопричасті з Богом», – наголосив владика Максим. Катехитичне служіння має впроваджувати в усвідомлення людей, що не вистачає просто бути, щоб бути любленим Богом, бо повнота справжніх стосунків потребує зворотної динаміки. Без Святих Тайн людині завжди буде чогось бракувати. Людина покликана до святості і іншого сенсу людського життя немає.

Владика Максим звернув увагу на те, що «ми не можемо жити виключно своїм світом». Закликав не втрачати внутрішнього ритму, не дозволяти собі думати, що ми все знаємо і всьому навчилися.

Важливою стала думка, що ми не маємо рівнятися на інших людей, ми маємо рівнятися на Бога у нашому життєвому погляді і у викликах, з якими ми стикаємося.

Наприкінці реколекцій отець Христофор наголосив, що ми не маємо бути “офіціантами власного життя”.

Тиша, в яку кожний міг зануритися спонукала до зупинки і стала найкращим інструментом злуки з Богом.

Чи присутня тиша у моєму житті? Яке місце займає Ісус в моєму серці? В часі цих роздумів кожний міг зануритися у глибину свого серця і відчути присутність Бога поруч.