Усі ми маємо завдаток духовності у нашій безсмертній людській душі. І нас все одно завжди буде тягнути до того Великого Духа, яким є Бог.

Я не вірю, що є атеїсти. Вони – плід якоїсь епохи або неповноцінні людські істоти з ущемленим розумом. Хоча дар Віри є даром, даним  без нашої  заслуги, але пізніше цей дар потрібно оцінити. Вплив духовного світу, як позитивний, так і негативний, ми повинні завжди враховувати.

Але що нам робити з тією інформацією, яка звалюється на нас? Це щось подібне до заводу з переробки сміття. Довгий конвеєр, по два боки стоять люди, відбирають все те, що подає конвеєр, і розкладають по різним місцям, призначеним для цього. Одна особа мені заперечила, що таке може бути. Сказала, що насправді немає ніяких думок, що все робиться на автоматі, так, як постійно звик чинити. Та я з цим не погоджуюсь. Наш мозок постійно чимось зайнятий, постійно працює.

Звичайно, з потоку інформації я вибираю те, що мене на даний час найбільше цікавить. Це норма повсякденного життя кожного з нас. Але в духовній сфері ми повинні в першу чергу шукати те, що нас найбільше наближує до Бога. Бо поняття духовності – це і є шукання Бога.

Хто шукає Бога, тому Він відкриється. Шукання Бога і одночасно ведення якогось бізнесу – важке завдання. Для цього потрібен час, а час не повертається назад, і, якщо ти витратив його на щось таке, що тебе матеріально збагатить, то це не значить, що ти духовно зростеш. Хіба що передати управління бізнесом іншим людям, а самому старатись більше пізнавати Бога, не забуваючи про доброчинність. «Отож, шукайте найперше Царства Божого і праведності Його, а все це інше дасться вам» (Мат. 6.33;).

Слухав на Новий рік вітальне слово президента Зеленського, і там не було жодної згадки про Бога.

Наш розум, який постійно шукає правди, шукає в цьому потоці інформації щось таке, що б нас наблизило до Бога. Бо самою правдою є Бог. Ісус до нього: «Я – дорога, правда і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» (Ів.14.6).

Великий Боже, ми віримо і навіть знаємо, що Ти є; що Ти – великий творець неба і землі, і що кожен з нас вже перед зачаттям у лоні матері нашої був у Твоєму плані. А скільки людей є психічно хворих, які не можуть відповідати за свої вчинки, – і що, вони також будуть у Твоєму Царстві? Так.  Але в чомусь буде відмінність між тими, які витерпіли, і в такий спосіб ввійшли до Нього. Я певен, що буде.

Придбав я підручник з психології. Там на двадцяти двох  сторінках подаються різні філософські теорії про душу. Серед них немає якогось глибшого, християнськи направленного розуміння безсмертності людської душі. Навіть не згадали Сократа, який мав розуміння безсмертності людської душі, і тому сміливо випив отруту. Сім авторів, з них п’ять з докторськими ступенями, і два кандидати психологічних наук…

Наше «я»,  наше «его» становить наша душа. Навіть після смерті ми не втрачаємо розуміння самого себе як окремої духовної субстанції, хоч і відділеної від тіла. У звичайному житті є вплив душі на тіло, але також є і вплив тіла на душу. Тому що органи чуття, які подають нам  інформацію, впливають на формування наших понять у розумі, а ці поняття формуються у думки, які змушують нас діяти. Але душа, як твердить Арістотель, є формою тіла, тобто вона має привілей керувати ним. Не забуваймо, як віруючі люди, що ми в Бозі рухаємося і живемо.  «Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дiї.17:28) Як риба у воді. Без Бога ми ніщо. «Хто перебуває в мені, а я в ньому, той плід приносити щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів.15.5;).

Саме Бог допомагає вибирати нам дорогу духовної досконалості, бо Він завжди з нами. Він бачить нас і готовий нам допомогти, бо любить нас. Є також духовні добрі сили, як ангели, святі в небі, які також з нами. Але й є диявол, який ніколи не спить, і про якого згадує апостол Петро. «Слідкуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи, кого би пожерти. Противтесь йому твердою вірою, знаючи, що такі ж страждання трапляються і з вашими братами в світі» (1 Петр.5.8-9).

Діємо під впливом інформації, яка до нас поступає. Інформація може бути як  добром, так і злом. Як добро – розширює наш кругозір. Як зло – може бути брехливою, а ми в неї віримо і діємо як сліпі. Брехлива пропаганда.

Наш о. Михайло Волошин, який служив у Сибіру, коли приїхав, то сказав мені, що росіяни мають двох богів. Один на небі, а другий в телевізорі.

Навіть тоді,  коли ми обираємо правильне рішення, його має затвердити наша воля – королева у прийнятті рішень. Розум у неї як канцлер, той, що інформує її, подає звіт про стан речей. Вона приймає рішення. Вона свобідна, не примушена. І ось тут з тіні виступають лінивство і злі сили, які наводять різні причини, щоб цього не виконувати. Це ми відчуваємо повсякденно. Така духовна боротьба відбувається в нас. Та зазвичай ми перемагаємо це, або просимо допомоги у Бога, і діємо – робимо добру справу.

Пізнаймо себе. Коли ми застановляємося над нашим духовним станом, розглядаємо наші вчинки у світлі Божих правд, пізнаємо свої недосконалості, то цим ніби очищаємо себе, або хоч знаємо, що треба робити.

Пізнавати себе – це уподібнюватися до Бога, в якого цей акт є постійним. Він ним вічно родить Сина і Святого Духа, який є Любов’ю між Отцем і Сином.

Пізнавати себе – це відтворювати образ і подобу Божу в нас, а з цим також і творити любов до ближнього.

Крім розуму і волі, душа також наділена фантазією.  Її ще називають уявою. Уявний – нереальний. Чи вона потрібна нам? Так. Але вона також може бути як доброю, так і шкідливою. Подумаймо, про що ми фантазували? «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!»  (Мат 6.21;)  Серце – вмістилище як любові, так і ненависті. Як вмістилище розважань про Бога, так і нечестивих думок. «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» (Мат.15.8-9). 

Вл. Степан Меньок, екзарх Донецький, УГКЦ