З 19 по 25 травня 2024 року молодь Донецького екзархату Української Греко-Католицької Церкви здійснила паломництво до Марійного центру в Меджугор’є. Ця духовна подорож стала для учасників можливістю зміцнити свою віру, помолитися за мир в Україні та за інші особисті намірення, а також зустрітися із друзями, з якими розділила війна, чи навіть знайти нових.

Протягом тижня молодь мала можливість брати участь у Божественних Літургіях, піднятися на Гору Об’явлень – Подбрдо, де Діва Марія вперше явилася дітям, а також на гору Крживаца, на якій встановлений хрест на честь 1900-ліття розп’яття Христа. Паломники молилися у святих місцях, знайомилися із діяльністю християнських спільнот “Ченаколо” та “Світло Марії”.

Спільнота “Ченаколо” приймає молодих людей, які почуваються втраченими, незадоволеними, переляканими, зневіреним, тих, хто хоче знайти самого себе, знайти радість і сенс життя. А спільнота “Світло Марії” має на меті відроджувати віру в житті людей, запрошувати до навернення та спасіння душ.

Не дарма Меджугор’є називають місцем, де Небо дозволяє торкнутися себе. Сама Мати Божа в одному з об’явлень закликала всіх прибути на молитву в Меджугор’є, щоб отримати милості, які Вона прагне подарувати тут кожній людині. І ось які милості, враження та переосмислення отримали наші паломники:

“Враження від поїздки дуже неймовірне, тим що було багато доказів того що Бог нас сильно любить і те що для Бога все можливо. Навіть до прикладу з того всього що сталося: то йшовши в магазин, я загубила ключі від своєї кімнати, і зрозуміла що їх в моїх руках вже нема, я не знала де ці ключі, де їх шукати, почала сильно переживати, бо я ходила по різних магазинах, по різних дорогах і моєї віри в те що можна знайти ключі вже не було. Я вирішила помолитися до Ісуса, до Богородиці щоб вони мені допомогли знайти ключ, і вже після молитви я все ще не була впевнена в тому що я зможу найти ключі. Вже доходячи до готелю, я почала думати як я скажу отцю Сашку чи сестрі Єлизаветі про те що я втратила ключ від своєї кімнати… Прийшовши до готелю в нас був вже обід, і я вирішила підійти і спитатися своєї подруги по кімнаті :Чи знайшла вони ключі? А у відповідь я почула: Ти не уявляєш, я пішла інакшою дорогою до готелю і знайшла на дорозі ключі…

 

 

Після цього я дуже сильно почала плакати і радіти в той час, бо Бог вислухав мою молитву і таким чином показав як Він мене любить. Коли нам здається що Бог не чує наші молитви -то це насправді не так, Бог відповідає у правильний і найпотрібніший час тільки треба почекати”

Анна Козлякова

 

 

 

“Таке єднання з Матір’ю Божою, Царицею миру, відчула вперше в житті. Хресна дорога важка і водночас легка, хоча дивлячись на те що ми вставали на неї о 3.45 то повинно було бути тяжко. Піднесення, єднання людей, молитва – це дає силу і наповнює любов’ю.У Меджугор’є я переосмислила багато речей у своєму житті і знайшла речі які хотіла б змінити. Матір Божа дала мені відповіді на багато питань на які я довгий час не могла знайти відповіді. Дякую Богові та Богородиці за таких чудових людей з якими я познайомилася саме там. Окреме дякую всім організаторам, отцям та аніматорам. Це було КРУТО”

Катерина Зеленська

 

 

 

“Ще в потязі я задумалась над тим чи треба їхати і думала може це моя остання поїздка. Коли ми вже приїхали то я відчувала дуже дивне відчуття. Їхала я з тривогою на серці. Я трохи познайомилась з людьми і потім ми пішли на гору об’явлення. Дорога була для мене дуже легкою, можливо це було через те, що я молилась на вервиці. Десь під кінець я вирішила чого б і мені не зняти взуття та піти по камінню босою. Поки всі йшли по нормальному камінню я йшла по дуже гострому. Мала проблему з колінном і натерті ноги, але все таки я дійшла до Богородиці. Коли ми вже прийшли я впала на коліна та почала дуже сильно плакати. Я не могла зупинити сльози, до мене підходили, обіймали та цілували, але я плакала ще більше. Всі ці натерті ноги, хворе колінно без бандажу було заради того щоб попросити нове життя та нове серце.

 

 

Хочу сказати що після того дня, після тої молитви я більше не відчуваю тривоги на серці, більше не відчуваю себе покинутою та далекою від Бога. Я почала багато молитися, не тільки Ісусу, а ще Марії. Дуже вдячна отцю Сашку що навчив мене молитися. Але найперше я дуже вдячна Богу що він привів мене в Меджугор’є”

Світлана Шиба

“Це була незабутня поїздка, багато нових знайомств, емоцій. Відчула присутність Богородиці і це дає якусь мотивацію більше молитися і вірити, що я була там не востаннє”

Маргарита Маякова

“Їхала до Меджугорія з метою послужити та допомогти в організації молодіжного паломництва, а натомість отримала міцні стосунки з Дівою Марією де змогла нарешті прийняти її як свою небесну маму. А далі попри щільний і активний графік який був складений для молоді, щодня досвідчувала глибокі зворушення:

від того що іноземці не знаютьчи мене зупиняли і запевняли що моляться за Україну, зворушення від теплого прийняття у крамниці – коли продавці дізнавались що діти з України то давали знижки або дарували в подарунок деякі товари, зворушувалася від гостинності Патріка і Ненсі, які ставили в приклад нашу молодь, бачачи їх, попри війну, радісними та повними життя, зворушувалася від того що Ненсі після розмови так щедро обдарувала солодощами та різними харчами які знадобилися наші великій групі додому.

 

Загалом хочу сказати що Меджугор’є – це місце де щедро обдаровується кожна людина як духовними так матеріальними ласками.

Я дуже рада, що керівництво Донецького екзархату потурбувалося про те щоби молодь поїхала у це паломництво”

с. Єлисавета

 

 

 

“Молитовна атмосфера сприяла духовному зосередженню. Ми бачили представників всіх народів, яких Марія скликала, щоб привести до свого Сина Ісуса Христа. Хлопці та дівчата ділилися, що їм “постійно хотілося молитися”. Головним наміренням був Божий Мир в наших серця, Божий Мир в Україні. Молилися за наших воїнів та всіх, хто трудиться боронячи нашу Україну. Вимушено переселені молилися, щоб повернутися додому та за своїх рідних в окупації.

 

 

За тиждень спільної подорожі ми надзвичайно здружилися і могли смакувати дар спільноти, в центрі якої є Ісус та Його Мама – Марія. Марія, в одному з послань в Меджугор’ї сказала: ” діти, якби ви знали як сильно я вас люблю, то плакали би від радості”! Саме цю радість ми могли прожити в нашій мандрівці. Дякуємо Богові за дар Церкви, дякуємо нашим владикам за благословення та сприяння. Дякуємо жертводавцям та друзям, які організували нам це паломництво!“

о. Сашко Богомаз

Фото з особистого архіву паломників