Чи потребує секулярне суспільство нових молитов, підходів чи духовних практик? Яким чином повернути чільне місце духовності у секулярному світі? Відповіді на ці запитання намагається віднайти владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, у черговому духовному роздумі на власній фейсбук-сторінці.

Маємо бути щирі і відверті, що у свідомості та у повсякденному житті пересічних українців Господь насправді є далеким. Бог для них є Тим, Кого вони досвідчують в їхній совісті у вільний від праці час, та ще часом у храмі. На їхню думку, не можна дозволити Богові занадто втручатися в їхнє повсякденне життя.

Унаслідок цього життя розбивається на частини. Одна частина — особиста молитва чи Літургія в храмі, а інше — в реальному житті. Люди можуть твердити, що вони вірять у Бога, однак насправді поводяться так, ніби Його немає для них. Це є наслідком секулярної ідеології, і вона також залишила свій слід у житті Церкви.

Секуляризм веде до розриву між особистою молитвою, церковним богослуженням і життям віруючих. Тому ми, на мою думку, не потребуємо нових молитов чи богослужень, які були б пристосовані до сучасного секулярного світу. Набагато потрібнішим є наново відкрити істинний зміст, сенс та «силу» як особистої молитви, так і богослужень. Особливо потрібним є розуміння космічної, еклезіяльної і есхатологічної сутності богослужень.

Коли ж ми відкриємо цінність особистої молитви, справжнє значення і «силу» наших богослужень, коли молитовне життя стане основою нашого світогляду, саме тоді ця єдина протидія «секуляризму» буде знайдена. Це, звичайно, вимагає великої праці, особливо пізнання і дослідження богослужень. Саме тому немає нічого важливішого в цей час, як повернення до Істини, Світла і Життя, тобто до Ісуса Христа, який завжди сповнює Церкву.

† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький

Джерело: synod.ugcc.ua