30 січня, на храмове свято Трьох святителів Григорія Богослова, Василія Великого та Івана Золотоустого, в храмі Київської Трьохсвятительської духовної семінарії владика Максим Рябуха, єпископ-помічник Донецького екзархату УГКЦ, звершив дияконське рукоположення Маркіяна Буняка для служіння в Донецькому екзархаті. За час єпископського служіння це перші дияконські свячення, які уділив владика Максим.

Разом з владикою Максимом на Божественній Літургії співслужили владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, о. Петро Жук, ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, та численне запрошене духовенство УГКЦ.

У своїй проповіді владика Максим наголосив на урочистості свята Трьох святителів, коротко нагадуючи історію їхньої дружби та те, як вона торкається нас і сьогодні:

“Радіймо сьогодні з того, що колись велика дружба трьох простих людей: Василія, Григорія та Івана, допомогла їм стати великими світичами у Христовій Церкві. Завдяки своїй любові до Бога, своїй спразі пізнавати Його і поруч з Ним зростати у Його любові, мудрості та світоглядному бачені вони не могли більше мовчати. Власне, дуже часто, коли когось любиш, то всім своїм єством намагаєшся поділитися глибиною цієї любові з усіма, кого зустрічаєш. Так було із кожним з Трьох святителів. Їхня блага звістка про Бога якого вони пізнали і з яким жили та любили була настільки сильною, що потім, через багато століть вже по їхній смерті, люди почали сперечатися хто із них є більший. Тоді вони з’явилися і сказали, що ніхто з них не є кращий. Ще за життя вони любили Бога з великою силою і ця любов єднала їх, а не виставляла кращим один за одного. І так “ми хочемо лишатися у вічності для всіх тих, хто знає нас”. Їхній приклад любові до Бога, яка стала світлом для їхнього життя, а відтак світлом для всіх тих, кого вони зустрічали, і через багато століть і до сьогодні є світлом для кожного із нас. Сила їхньої дружби, зароджена у Божій любові, допомагає творити єдність”.

А відтак єпископ-помічник Донецького екзархату владика Максим наголосив на особливості та ще одній урочистості Божественної Літургії – дияконських свяченнях, що будуть уділені під час Літургії Маркіяну Буняку:

“Радіймо також, що на цій Літургії буде поставлений у диякони ще один брат, випускник цієї семінарії, для того, щоб від сьогодні і по завершенні свого земного життя голосити добру новину про Божу любов на цілому Сході України. Хай Господь надихає наших братів, допомагає їм, споглядаючи взірець Трьох святителів, помічати як їхня палка любов до Бога стає і їхньою. І дивлячись на їхню відвагу, помічаючи, що їхній єдиний страх був страх Божий, надихає і стержнем для життя і служіння”.

Згодом, в часі Божественної Літургії, владика Максим Рябуха увів до святилища бр. Маркіяна та за волею Божою і діянням Святого Духа поставив його у диякони. Наприкінці єпископ вручив новопоставленому диякону орар, поручі та рипіду, щоразу виголошуючи “Аксіос”, що означає “гідний”.

По завершенні Богослужіння ректор Київської семінарії о. Петро Жук привітав новопоставленого диякона, бажаючи йому вірного та плідного служіння на теренах Донецького екзархату:

“Іван Золотоустий вмів подарувати Боже слово своїм слухачам. Не тільки своїм словом, а найперше своїм ревним душпастирським служінням. І ми цей сьогоднішній знак бачимо, вітаємо і вдячні Богові за нашого нового диякона Маркіяна. Дорогий отче, Церква отримала ще одні уста через які Господь Бог буде дарувати слово спасіння тим людям, які стануть на дорозі твого життя та служіння. Хочу побажати Маркіяну, знаючи його чесноти і благодаті, щоб ні в який спосіб не залишив їх для себе, а дарував всім. А особливо всім, хто буде цього потребувати на нашій многостраждальній Донеччині”.

У свою чергу нововисвячений отець-диякон Маркіян висловив свої слова подяки: “Сьогодні стою у білій Господній ризі, усвідомлюю, що в кожному із вас знаходжу Івана Хрестителя. Тому що кожен із вам, в той чи інший спосіб, свого часу показав мені на Христа і сказав: “Ось Агнець Божий”. І кожен з вами доправадив мене до цього дня і нагадував, що не ризи, не колорадка роблять з мене диякона, а робить це Христос. Христос мене покликав до цього священства і я Йому за це дуже вдячний, і ніколи не зможу до кінця висловити Йому цю вдячність. Дякую отцю-ректору, що 6 років очолював супровід до дияконства. Дякую владиці Миколі Семенишину, який духовно провадив мене у семінарії аж до моменту єпископських свячень. Дякую владиці Максиму, який з благословення владики Степана, дуже радо мене прийняв до свого екзархату. Вдячний вам за довіру до мене”.

Запис прямої трансляції Божественної Літургії та дияконських свячень Маркіяна Буняка: