Коли ми відкриємо катехизм і поглянемо на дари Святого Духа, то зауважимо, що першими є Мудрість і Розум, а за ними ідуть Рада, Кріпость, Знання, Побожність і Страх Божий.

 

“І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух знання і страху Господнього” (Іс. 11,1-2).

 

Окрім дарів Святого Духа, є ще і плоди, про які згадує апостол Павло у своєму посланні до Галатів: “А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!” (Гал.5,22-23). Однак, без дарів немає плодів.

 

Мудрість. В чому ж полягає справжня мудрість? Бути мудрим – це насамперед знайти для себе самого правильну відповідь на питання про сенс людського життя. Якщо я знаю, що душа не вмирає і, я житиму і після смерті, то якою буде моя зустріч з Богом?

 

Спланувати і вибрати найкращі методи і засоби до осягнення цієї мети-зустрічі нам допоможе Розум, – набір певних вмінь, знань та здатність логічно мислити і аналізувати.

 

Розум, – як одна з властивостей пам’яті людини, – залежить ще і  від вміння  концентруватися та бути уважним.

 

Крім того, ми коли приймаємо рішення, то повинні враховувати ще таку прикмету душі як Воля.

 

Більшість духовних вчителів вважають Волю королевою, а Розум – канцлером, тобто першим дорадником Волі. Коли людина не знає для чого вона живе, то і її планування власного життя буде хаотичним. Вона буде кидатися в різні боки і опинятися під впливом інших людей, які, як їй здається, знають, що роблять, обіцяють золоті гори, – така людина не має правдивої мудрості.

 

 

Ми стаємо свідками схожого процесу тоді,  коли йдуть виборчі кампанії до різних ланок влади. Тоді пишуться програми, щоб повідомити людям, що хочуть ці кандидати і, як планують втілити свої програми в життя. Однак, навіть знання цілої енциклопедії не допоможуть людині заробити собі авторитет і стати взірцем для наслідування. В наш час дядько Гугл може дати нам відповідь на будь-яке питання, але це буде для нас лише інформацією. Що з нею робити далі?

 

Подібне ми можемо побачити у школі. Є учні, які гарно вчаться, але пізніше в житті не можуть дати собі ради.

 

Коли ми зустрічаємо людину, якій можемо довірити провід власної душі, вона допомагає нам знайти відповідь на головне питання: Куди  іти і чого бажати? В духовному житті зазвичай на духовного провідника, дорадника шукають собі досвідченого старця, який вже має духовний досвід і моральний авторитет. Моральні якості людини повинні цінуватися більше, аніж її знання.

 

 

Для мене особисто духовним авторитетом був покійний о.Михайло Винницький. Отець відсидів декілька термінів ув’язнення, а його убогість  і скромність у поведінці справили на мене велике враження. Саме завдяки отцю Михайлу я відповів на Боже покликання стати священником.

 

В латинській мові мудрість – sapientia, розум – scientia. А Saporis scientia – це знання, яке “смакує” розум. Можна сказати, що мудрість – це інтелігентність розуму, так само, як Дух – інтелігентність Душі.

 

Хочу зізнатися, що на одних виборах я віддав перевагу кандидатові, який сміливо визнав, що є послідовним греко-католиком.

 

Мої роздуми звернені насамперед до людини віруючої. Бог для нас має бути на першому місці, а тоді все інше стане на своє місце.

 

Любов до Бога, а тоді вже і любов до ближнього, ідуть в парі.

 

 

Безглуздість і жорстокість війни, що веде росія проти України породжена  великим невірством і безбожництвом, що несуть зі собою жорстокість і безглузду смерть. Це все  наслідки браку мудрості, яку приносить віра в Бога.

 

«Ми не хочемо захоплювати нові території, у нас своїх вистачає», – запевняє президент росії. А чому тоді вони стирають з лиця землі цілі міста і села? Кого вони визволяють з неволі – своїх же братів росіян, які там живуть?! «Визволяють» від житла, від набутого тяжкою працею майна, а то і взагалі – від життя…

 

Головна ціль ворога – стерти з лиця землі Україну. І за цю абсурдну, породжену ненавистю ідею тисячі громадян росії віддають своє життя. Безглуздо.

 

Нема мудрості. І про любов в них взагалі не йдеться, – там замішаний диявол, який вміє тільки нищити і вбивати.

 

 

“Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна» (Як.3,15-17;).

 

Початок мудрості – здобувай мудрість! Усім своїм маєтком здобувай розум” (Прип. 4,7).

 

“Хто ходить з мудрим, сам стає мудрий (Прип.13,20).

 

“Бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею” (Прип.8,11).

 

“Острах Господній — початок мудрості;  безумні мудрістю й навчанням нехтують” (Прип.1,7).

 

«Острах Господній – початок мудрості; візвав я, і дух мудрості зійшов на мене. Її волів я радше, ніж берла й престоли.  Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею” (Мудр.7,7-8).

 

“Коли ж комусь із вас мудрості бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться» (Як.1,5). Ця цитата є у служебнику в молитві на Трисвяте. Зауважмо: де є страх Господній, там є і мудрість. Кожний наступний дар має за основу попередній, який стає ніби фундаментом. А коли ми складемо з цих дарів коло, то вийде так, що один одного підпирає: страх Господній – мудрість, мудрість – розум, розум – рада, рада – кріпость, кріпость – знання, знання – побожність, побожність – страх Божий і т.д.

 

У Тараса Шевченка також є вірш про мудрість:

«Якби ви вчились так, як треба,

то й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю,

Немає й Бога, тілько я!»

 

 

Тараса Шевченка називають пророком. Звідки в нього такі дари, щоб так глибоко у простій, бездоганно підібраній формі, донести людям у віршах такі важливі речі? Кожний вірш автора ніби пливе з самого серця.

 

Звернімо увагу на один з його віршів:

 

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога……

Уже покликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу… І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Бридня!..

А й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим.

Людей […] не прокляв!

 

Я вважаю, що Тарас Шевченко отримав особливий дар Святого Духа, – пізніше цей дар виявиться в творчому доробку автора, як в малярстві, так і в поезії. Можемо з певністю сказати, що Тарас Шевченко – харизматик.

 

Вчені встановили, що тіло Кобзаря залишається нетлінним вже 162 роки (востаннє мощі досліджували в 2004). Нетлінність мощей Тараса Шевченка є предметом наукових досліджень і дискусій, а для багатьох українців вона є дивовижною.

 

Так Бог прославив нашого великого пророка і поета.

 

Повернімося тепер до розважань про мудрість. Коли людина знає і розуміє по -християнськи ціль свого життя, то вона тоді укладає  і план її осягнення. Разом із пізнанням включається Розум і бере собі за помічника ще один з дарів – Раду, щоб вже  в кріпості Святого Духа, з Його допомогою прямувати згідно з планом до поставленої собі мети.

 

Хочу сказати тут ще про одну чесноту – второпність (розважність). Мудрість, второпність,   розсудливість – це сестри-чесноти, які допомагають не зробити помилок при прийнятті важливих життєвих рішень.

 

Насамкінець можемо  ствердити, що мудрість – це сума знань, якими володіє людина, для того, щоб в будь-якій  життєвій ситуації могти прийняти правильне рішення, оперте на власний життєвий досвід.

 

Мудрість ми здобуваємо протягом всього життя. Дехто каже, що є такі, що з нею родяться, але більшість набувають її з життєвого досвіду. Ми повинні враховувати життєвий досвід людини. Правильно говорять –  коли молода людина вступає в якусь суперечку зі старшими, то повинна враховувати їхній життєвий досвід. Є таке прислів’я: старшого порада, –  як молодого робота.

 

Євреї аж до того часу, коли захотіли мати свого царя, мали Суддів. Великі спільноти мали свої суди. “Вибрав він (Мойсей) з усього Ізраїля людей здатних і поставив їх головами над людьми: тисяцькими, соцькими, півсоцькими й десяцькими.

 

І стали вони судити народ у всяких випадках; до Мойсея спрямовували справи важчі, а всякі дрібніші справи вирішували самі” (Вих.18,25-26). Здатних, тобто мудрих, досвідчених, розсудливих і справедливих. Саме такі прикмети повинні мати керівники нашої держави, так само, як голови церкви і сім’ї. Рада старійшин – це група людей, яка мала законодавчу і виконавчу владу.

 

Мудрість набувається під час виховання в сім’ї, в школі, у вишах, а також на зустрічах з людьми, які мають повагу і авторитет у спільнотах. Така педагогіка, тісно пов’язана з християнською мораллю повинна бути в родинах. Авторитет батьків повинен опиратися на правдомовність і знання. Моральна поведінка батьків, їхні відносини між собою впливають теж і на поведінку дітей.

 

Як нам виховати такі сім’ї? Авторитет вчителів опертий на ті самі критерії. Однак, де нам знайти таких учителів?…

 

Амінь.

 

---

Вл. Степан Меньок, екзарх Донецький, УГКЦ