Всесвітліші і всечесні отці, преподобні отці, брати і сестри в чернецтві, дорогі брати і сестри у Христі! 

«Поникнуть горді очі людей, принижена буде пиха людська,

один Господь звисочиться того часу» (Іс. 2,11)

Здається, що воєнна сила і міць завжди будуть торжествувати на полі бою.    

Але є ще людський дух, боротьби за правду, незалежність і любов до Батьківщини, який сильніший за зброю, бо там є Бог.

Виграє той, хто фізично знищить більше ворога, це правило всіх воєн.  

Війни починають ті, які є під владою диявола, а засліплений народ йде за ними, незважаючи на численні людські жертви, а ще й оправдуючи їх.

Сумно робиться, коли людина оцінена як шматок бездуховного м’яса, та ще й керується внутрішньою потребою на вбивство, немов би запрограмована на гріх.  

Де пропав образ і подоба Божа?   

Яка участь чекає у потойбічному житті тих, хто віддає такі людиновбивчі накази?   

За таких людей Ісус з любові віддав своє життя на хресті?  

Перший з основних гріхів – це гординя. Гординя не дає внутрішньому голосові совісті сказати своє вирішальне слово у визначенні правди. А де правда – там і любов.   

«Пізнайте правду, і правда вас визволить»,  – каже Ісус (Ів. 8,32). 

Любов і ненависть. Два протилежні поняття. Творення і руйнування – знову два протилежні поняття.  

Бог з любові нас сотворив, диявол з ненависті хоче нас знищити. 

Христос Пантократор – творець всього видимого і творить все нове.  Диявол – руйнівник і батько брехні. Подивімось на зруйновані села і міста. Хто творить це – прямий образ диявола. Брехня ховається під маскою спотвореної правди, якій вірять.  

Але не може восторжествувати зло над добром. Це протирічило б Всемогутності Божій і його Любові, які є основною сутністю Божого буття.  

Всемогутність Божа проявилася навіть в тому, що смертю своєю Ісус подолав смерть. 

Його смерть – як жертва за кожного з нас, щоб ми мали участь у Царстві небесному Отця, Сина і Святого Духа. Вічна любов, якою є Бог, хоче, щоб і ми мали участь в цьому океані вічної любові. Христос воскрес і явився учням, і нам являється у різний спосіб, тільки приймім Його з вірою. 

«Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов» (1Ів. 4,8)  

Чому не доноситься ця істина з освітянських кафедр, середників мас-медіа і трибун державотворців, а також в сімейному вихованні? 

Людство схибило. Знаходимо собі нових ідолів, які нам потакають у сфері задоволень, але спокою душевного не приносять. 

Голгофа, смерть і воскресіння. Перемога життя над смертю. Така страждальна дорога України на Голгофу, але мусить бути і воскресіння.

Як нам хочеться в повноті пережити радість воскресіння України, нашого народу, який прокинеться з цієї духовної сплячки!.. 

Богонатхненні стихири Пасхальної Утрені дають нам надію перемоги життя над смертю: 

«Вчора нас поховано з Тобою, Христе, встаємо з тобою сьогодні воскреслим, бо вчора нас з тобою розп’ято, тож і нас прослав, Спасе, у царстві своїм» (Канон Утрені Воскресіння  Господнього) 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!  

+ Степан Меньок,                                                                           

екзарх Донецький УГКЦ 

+ Максим Рябуха,

єпископ-помічник     

Дано в м. Запоріжжі