8 липня 1984 року, в часи коли Українська Греко-Католицької Церква діяла в підпіллі, владика Степан Меньок був рукоположений на священика митрополитом Володимиром Стернюком. Цьогоріч складаємо сердечну подяку за ваше покликлання, за вашу опіку та служіння протягом цих 40 плідних років.

Ваше преосвященство!

Вся спільнота Донецького екзархату УГКЦ сьогодні висловлює Вам подяку за вашу жертовність, батьківську опіку над вірними, за невтомну працю на благо Церкви на Сході України. Адже це є  неоціненний внесок у духовне відродження нашого краю. За ці 40 років на теренах Донецького екзархату було збудовано численні храми, відкрито монастирі, висвяченно достойних священиків та створено чимало живих парафій. Ваша мудрість, розсудливість та щира любов до людей стали дороговказом для багатьох, хто шукав спасіння та духовного оновлення.

В цей святковий день щиро молимося за Вас, Ваше Високопреосвященство! Нехай Всемилостивий Господь обдарує Вас міцним здоров’ям, невичерпною життєвою силою, мудрістю та духовними дарами, необхідними для подальшого служіння. Нехай Ваш життєвий шляху завжди осяює світло Божої благодаті, а Ваша праця приносить рясні плоди на благо Церкви Христової!

«Усі ці служіння готували Вас до прийняття єпископського служіння, яке Ви жертовно виконуєте в час, коли частина Донецького екзархату перебуває в окупації, а українська земля здригається від навали російських окупантів», — написав Глава УГКЦ у вітальній грамоті, дякуючи Богові за служіння владики Степана ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа та ігуменом отців Чину Найсвятішого Ізбавителя.

«Зичу Вам, щоб якомога швидше у здоров’ї і радості Ви одержали звістку про закінчення цієї жорстокої війни, — побажав Блаженніший Святослав і додав: — Прийміть від нас побажання рясних Божих благословень, допомоги Святого Духа в усіх Ваших починаннях на славу Божу та для добра нашої Церкви й рідного народу на многії і благії літа!».